Статьи

Типологія суспільств як предмет соціальної філософії

к.філос.н. Яковлева-Романенко Олена

У якості об’єкта суспільствознавчого — позанаукового, наукового та філософського розгляду — суспільство постає утворенням вкрай складним, багатоелементним і різнобічним. При цьому кожний процес, зріз, елемент, явище чи бік суспільства може вивчатися тою чи іншою галуззю позанаукового чи наукового пізнання.

Свій підхід до суспільства притаманний і філософії. Своєрідність його полягає у тому, що суспільство не береться у даному разі з того чи іншого боку, або ж у якійсь певній локалізації, а розглядається як цілісне самобутнє утворення. З нашого погляду, вже цією обставиною зумовлена вихідна, органічна типологічність філософського бачення суспільства. Однак, для того, щоб вільно володіти та свідомо й ефективно використовувати означену здатність філософського бачення суспільства, необхідно спочатку з’ясувати специфіку типологічного аналізу та його відмітні риси щодо інших методів осягнення суспільства, його типів і сфер. Втім, слід визнати, що у цих поодиноких спробах виокремлено й проаналізовано деякі вельми істотні характеристики типології, що відрізняють її від інших дослідницьких засобів і визначають її пізнавальні можливості.

Однією з суттєвих задач постає по-перше, — виявлення місця та ролі типології у системі інших пізнавальних методів, насамперед, — таких як класифікація та систематизація. По-друге, — на розробці оригінального по групування усього розмаїття існуючих форм на декілька найважливіших видів. І, вже на цій основі — спробі розкрити сутність типологізації шляхом розкриття її органічного зв’язку з типом як одним із різноманітних видів форми. Приступаючи до розгляду останнього питання, слід враховувати, що серед дослідників відсутня одностайність у тлумаченні як типів, так і, відповідно, типології.

Скажімо, знаний російський вчений А. В. Гулига був переконаний, що типізація у науці означає конструювання логічних форм, що відображують реальні процеси, які не існують у чистому вигляді: це має місце не тільки в органічному, а, й ще частіше, — у культурно-історичному світі.

М.І. Надольний цілком доречно, на нашу думку, застерігає щодо того, що, перш ніж з’ясовувати своєрідність типології як пізнавального засобу, необхідно виявити ті значення, у яких термін «тип» вживається у науково- дослідницькій літературі.

Дослідники, з його точки зору, «розрізняють три варіанти тлумачення цього терміна:

  • як певного стандарту, зразка, звідси — поняття „типовий“;
  • як найбільш характерного одиничного явища, що якнайтиповішевиражає сутність подібних явищ через прикметник „типовий“;
  • як прообразу, основної форми, що допускає ті чи інші відхилення (звідси прикметник „типологічний“).

Відзначаючи не тільки прийнятність, а й потрібність (тою мірою, якоюзазначені теоретичні позиції фіксують відповідні реальні моменти відображуваних об’єктів) розглянутих вище точок зору, ми все ж вважаємо продуктивнішим підхід, запропонований у дослідженні
типологічних форм і типології загалом І.В. Бойченком. «Термін „форма“, — слушно відзначає дослідник, — місткий і багатозначний. Основними його значеннями є, на нашу думку, наступні:

  • форма як корелят змісту;
  • форма як тип (основна форма);
  • форма як підтип (похідна форма);
  • зовнішня форма;
  • внутрішня форма (структура).

При побудові певної типології, у даному разі — типології форм соціального знання, на перший план, очевидно, виходить термін „форма“, вживаний у значенні 2) і 3), особливої ролі набуває розрізнення та аналіз основних і похідних форм». Цей висновок — про те, що типологія передбачає передусім розрізнення засновних (основних) і заснованих (другорядних) форм видається безперечним. Адже саме з виокремленням основних форм, тобто типів, з усього розмаїття існуючих форм та їх відмежуванням від форм неосновних, тобто вторинних, похідних і пов’язана побудова типології тих чи інших форм.

А те, що типологія засновується на розрізненні основних і вторинних форм і зосереджується на виокремленні насамперед форм найголовніших з подальшим виявленням їхніх найістотніших ознак, великою, якщо не визначальною, мірою зумовлює її відмітні риси щодо інших дослідницьких засобів. Зокрема, як досить переконливо доводить І.В. Бойченко, — щодо класифікації та систематизації.

Класифікація відзначається, як правило, емпіричним характером і стосується, по суті, довільного набору об’єктів. У процесі класифікації її об’єкти розрізняються (або ж навпаки, поєднуються) за тими чи іншими певними предметними властивостями, рисами, відносинами, ознаками, що можуть бути безпосередньо сприйматися нашими органами чуття й фіксуватися у чітко вираженій формі. І вже на цій підставі поділяються, відповідно, на класи, субкласи, види, різновиди, ряди, множини, групи тощо.

Загалом класифікація є, хоч і вкрай потрібним і, у своїх межах, ефективним способом осягнення та впорядкування існуючого розмаїття емпірично даних об’єктів навколишньої дійсності — процесів, явищ, речей, подій, живих істот (у міру можливості — й людей, їхніх груп, спільнот і суспільств). Вона дає змогу спів ставити ті чи ті об’єкти між собою, виявити відмінне у подібних і подібне у різних об’єктах, вловити й досить однозначно зафіксувати спільне у окремому, загальне в одиничному й здійснити хай елементарну, але водночас дуже важливу пізнавальну операцію — первісне впорядкування певної суто хаотичної, здавалося б, множини об’єктів дійсності, у тому числі й соціальної.

Відомо й те, що класифікація за своїм характером належить до методів індуктивного спектра. Цим зумовлюються значною мірою її найрізноманітніші сторони — як сильні, так і вразливі. Сильною стороною класифікації, обумовленою її індуктивністю, є, зокрема, те, що вона постає непоганим джерелом нової інформації, досить дійовим засобом здобування все нових знань. Вразливою ж — те, що знання, отримані з її допомогою, постають суто емпіричними й не можуть сягати рівня теоретичних узагальнень. І це цілком закономірно, оскільки індуктивний ряд, як відомо відзначається принциповою неповнотою. А звідси — і неминуча фрагментарність відображення об’єкта засобами класифікації.

Типологія досить істотно відрізняється від класифікації, причому не за одним, а за декількома параметрами. Насамперед, — уже тим, що вона у своєму вивченні об’єктів іде не від одиничного до все загальнішого, а зворотним шляхом, від об’єкта (об’єктів) як своєрідної цілісності до селекції його рис.

Типологія, як уже доведено науковцями, на відміну від класифікації, «не є методом відкритого по групування. Класифікація, попри критерій, що задається жорстко, завжди може продовжуватися, оскільки вона має індуктивний характер, а індуктивний ряд є завжди незавершеним. Типологія ж, хоч її критерії фіксуються не так однозначно, як критерії класифікації, покликана виокремити усі основні форми, які можуть бути виділені, якщо виходити з даного критерію — байдуже, буде це одна форма, типологічна пара, тріада чи інша типологічна серія».

Завдяки цьому типологія не фрагментарно відображує свій об’єкт (об’єкти), а схоплює його як певну цілісність. Далі, на відміну від класифікації, типологія є інструментом отримання знань переважно теоретичного, а не емпіричного рівня людського пізнання. можливлюється
ж теоретичний характер типології чималою кількістю особливостей. Як найголовніші можна виокремити наступні декілька.

По-перше, теоретичність типології зумовлена тим, що вона, на противагу класифікації, як правило, ґрунтується на виокремленні та врахуванні атрибутивних характеристик, а не безпосередньо, чуттєво даних рис, відношень, ознак і властивостей об’єктів, які погруповуються. Не випадково однією з вельми важливих ще попередніх умов типології є саме розмежування докорінних, істотних, первинних та вторинних, неістотних, похідних характеристик об’єктів по групування.

По-друге, тим, що вже на основі вищезазначеного розмежування і здійснюється, за докорінними, істотними відмінностями об’єктів їх типологія. Якраз виявлення з усього розмаїття рис, сторін, тенденцій, подій, процесів і явищ, притаманних для множини суспільств, які утворюють всесвітню історію, ознак інваріантних чи принаймні повторюваних, стійких, тобто найголовніших, визначальних, сутнісних і дає змогу з усіх різновидів суспільств виділити основні форми, або, інакше кажучи, типи соціуму, а у контексті кожного з цих типів — з усіх сфер їхньої життєдіяльності — сфери основні.

Те, що типологія має своєю істотною передумовою та складовою вирізнення й осмислення сутнісних, глибинних і найважливіших характеристик, зумовлює й інші її відмінності від класифікації. Класифікація, як правило, обмежується спостереженням, описом, порівнянням і емпіричним впорядкуванням об’єктів.

Типологія ж йде значно далі й спроможна, завдяки здатності сягнути сутності досліджуваного об’єкта, виконувати функції пояснення та розуміння, що набувають автентичності лише на теоретичному рівні. Адже і пояснення, і інтерпретація теж неможливі без розрізнення сутнісного та неістотного, на котрому ґрунтується типологія.

Нарешті, ще одною гранню, що розмежовує типологію та класифікацію, є ступінь жорсткості та однозначності, з якою фіксуються ті ознаки, на основі котрих відбувається класифікація та типологізація.

Прикметною ознакою класифікації є наступна особливість: ті властивості, за котрими об’єкти класифікуються, зафіксовуються, як правило, досить жорстко та однозначно. І це загалом, цілком зрозуміло, адже, як уже відзначалося раніше, класифікація виконується за тими параметрами відповідних об’єктів, які підлягають чуттєвому сприйняттю і у переважній більшості не становлять труднощів при спробах чіткої констатації та подальших квантифікацій, кількісних вимірювань, описів, співставного аналізу, аналогій та інших подібних процедур.

Типовими прикладами класифікації соціальних об’єктів — від невеликих груп людей аж до конкретних суспільств є їх характеристика за показниками віку, статі, освіти, професії, кваліфікації, території та місця мешкання, соціального, майнового та кар’єрного статусу тощо.

Типологія у цьому відношенні не може засновуватися на таких однозначних і, тим більше, жорстких характеристиках тих показників, за якими вона здійснюється.

Це зумовлюється, по-перше, своєрідністю самої типології як загалом цілком визначеного за своїми характеристиками способу пізнання та по групування соціальних об’єктів.

По-друге ж, — тими специфічними особливостями, котрі притаманні саме й тільки для об’єктів, точніше предметів типологічного аналізу, тобто тих зрізів чи ознак вищезгаданих об’єктів, за якими типологія здійснюється.

А типологія за своїм предметом, як уже констатувалося раніше, відрізняється від класифікації досить істотно. Адже вона, на противагу класифікації, спрямована не на елементарні спостереження, фіксацію, опис і простіший, кількісний аналіз емпірично даних показників.

А передусім — на виокремлення і теоретичний, якісний аналіз глибинних і масштабних, далеко не завжди доступних для безпосереднього сприйняття, характеристик, що розкривають сутність відповідного об’єкта і мовою кількісного аналізу виражаються з надто великими труднощами.

Другие статьи

Вторичная адаптация персонала

Если в период быстрого роста организации возникает необходимость в создании системы первичной адаптации персонала, поскольку линейные руководители уже не могут лично заниматься новыми сотрудниками, то в период неопределенности более актуальной становится вторичная адаптация персонала. Вернее, должна становиться. Но этого не происходит.
Ольга СИДОР

Влияние корпоративной культуры на управление мотивацией

Система вознаграждений организации включает в себя все, что наемный работник может ценить и желать, а работодатель в состоянии или хочет предложить в обмен на вклад сотрудника в выполнение организацией ее миссии.
Ольга СИДОР

Пенсионные накопления и «совковая» психология

Когда создается относительно новый продукт для КУА (по месту работы), который считаешь нужным для людей в нашей стране и в котором сам участвуешь как рядовой вкладчик, возникает вопрос его продвижения.
Вячеслав Король, преподаватель Школы бизнеса КИБИТ о пенсионных программах в авторском блоге fundmarket.ua

Управление сложностью, как альтернативный подход к созданию стратегии и сбалансированной системы показателей

Властная вертикаль – тяжкое бремя любого руководителя. Менеджеры обычно трудятся честно и много, проблема не в них, а в громоздкой и дорогостоящей модели управления с ее переизбытком начальников.
Александр Мартынов

Как рассчитать размер компенсации

Чтобы определить оптимальный размер компенсаций для сотрудников, чаще всего сравнивают фактические показатели со среднерыночными.
Ольга СИДОР

Мотивація персоналу: міняти не можна залишити

Незважаючи на безліч досліджень і статей, тисячі спеціалістів і експертів, що присвятили себе вивченню цього питання, тема мотивації персоналу залишається однією з найболючіших для сучасного бізнесу.
Ольга СИДОР

Лидер от Бога, или чему не учат руководителей?

Современных лидеров учат принимать только взвешенные и продуманные решения. Часто это становится для них ловушкой.
Ольга СИДОР,

Оценка кадрового потенциала

Основными ресурсами современного менеджера принято считать финансы, время и персонал.
Ольга СИДОР

Деловая игра «Торговая палата»

Исторически деловые игры то вызывают пристальный интерес, то почти игнорируются.
Ольга СИДОР

SoLoMo Манифест

Или все, что нужно знать маркетологам о сочетании социальных сетей, геолокаций и мобильных платформ (Social, Local, Mobile).
Перевод Школы бизнеса КИБИТ

Ученая степень или степень МВА?

Принимая решение о получении того или иного образования необходимо учесть наличие факторов, способных создать благоприятные условия для дальнейшего развития личности, бизнеса или профессиональных качеств и устойчивые конкурентные преимущества на рынке. Ошибка в их оценке может стоить достаточно дорого.
Инна Коляденко

Собственный бизнес. Чем руководствоваться при выборе?

Этот вопрос с каждым годом для нас становиться все актуальнее. Мы чаще стали менять профессии, места работы. Альтернативных путей профессионального совершенствования у нового поколения менеджеров становится все больше.
Валериан Макацария

Бизнес. Стратегия. Как найти конкурентную идею?

Эта публикация посвящена вопросу поиска конкурентной идеи. Такой идеи, которая позволит выстроить вокруг себя уникальную стратегию для Вашей организации.
Валериан Макацария

Речевой ИНТЕЛЛЕКТ

Порою нам кажется бессмысленным тратить драгоценное время и деньги на то, чтобы научиться говорить на родном языке.
Ольга Габлюк

Сила первого впечатления

Можно до бесконечности изучать, тренировать приемы управления вниманием, техники манипуляций и т. д., но если не удалось произвести первое впечатление — все бесполезно.
Ольга Габлюк

Бизнес. Ваше ли это дело?

Это важный вопрос, на который отвечали ученики-выпускники одной школы, куда меня пригласили вести предмет «выбор профессии».
Макацария Валериан

Визначення національної економічної моделі України: порівняльний аналіз можливих альтернатив

Україна, так само, як і інші колоніальні республіки колишньої радянсько-російської імперії, у досить непростих умовах визначає мету та шляхи досягнення свого самостійного майбуття, виробляє параметри соціально-економічної й геополітичної моделі розвитку в ІІІ тисячолітті.
Олег Соскін

Фінансово-економічні ризики розвитку України в умовах сучасної кризи

Україна не стала на шлях трансформацій та радикальних реформ. Відсутність стратегії, спрямованої на здійснення послідовних ринкових перетворень, призводить до зниження ефективності державної економічної політики.
Олег Соскін

Становлення національної буржуазії та середнього класу в Україні

Розвиток держави та нації пов’язаний із формуванням національної буржуазії. Якщо етнос не усвідомлює необхідності створення умов для її становлення, тоді він ніколи не перетвориться на повноцінну націю, яка, своєю чергою, не зможе розбудувати ефективну, потужну, креативну державу.
Олег Соскін

Трансформація податкової системи в контексті формування сучасної економічної моделі України

У статті проаналізовано сучасний стан і вади податкової системи України, показано діалектику податкових змін у країні починаючи з 1992 року, визначено засади та напрями трансформації вітчизняної податкової системи з огляду на необхідність впровадження сучасної, конкурентоспроможної економічної моделі України.
Олег Соскін

Організаційна ефективність процесу злиття компаній

Останнє десятиліття ХХ століття характеризувалося суттєвим сплеском злиттів та поглинань. Так у 1999 році було оголошено більше 40 тисяч таких угод загальною вартістю 3,4 трлн.дол.США.
к.е.н. Докієнко Лариса
Ожидайте...